Алиськевич Богдан

Алиськевич Богдан (25.10.1910 -28.12.1996) - син професора Андрія Алиськевича і зять професора Володимира Бірчака.
Народився 25 жовтня 1910 р. в Галичині. Сім´я після першої світової війни поселилася на Закарпатті, де його батько від 1920 р. був директором у Берегові., а від 1922 р. в Ужгороді. Вчився в Ужгородській гімназії, а юридичне навчання в Юридичному факультеті Празького Карлового Університету закінчив докторатом. Після успішного судейського іспиту та військової служби, спочатку став конципієнтом мукачівського адвоката Д-р В. Комаринського, а пізніше працював і в ужгородському суді. Після окупації Карпатської України угорськими військами, сім’я Алиськевичів виїхала в Моравію й від 1939 р. жила в м. Брно. 
Богдан належав до першого покоління закарпатських пластунів і свою діяльність в рамках пласту розпочав при Ужгородській гімназії. Як скавтмайстер (кличка Канюк) був не лише рядовим учасником пластових таборів, але не раз і командантом. Закарпатських пластунів ренпрезентував на Слов´янському джемборі в Празі, також в Англії та Голландії. Деякий час був редактором пластового куточка молодіжного журналу “Пчілка” і своєю діяльністю сприяв розвитку пластового руху на Ужгородщині. 
В повоєнному періоді поліція постійно слідкувала за сім´єю не лишень через колишню пластову діяльність її членів, але й тому, що був зятьом відомого педагога, письменника та історика літератури доктора Володимира Бірчака (нар. 1881 в Люблянці – Стрийський р-н), який якийсь час жив також у м. Брно. В часі політичної відлиги останніх років став Богдан ініціатором судової регабілітації свого тестя. Завдяки йому Володимира Бірчака було офіційно реабілітовано. Саме Богдан зберіг машинопис ще недрукованих оповідань В. Бірчака і дав їх у розпорядження пряшівському журналу “Дукля”.