Масляний Антін Павлович

Масляний Антін Павлович (17.01.1865 – 1929)  генерал-поручник Армії Української Народної Республіки. Народився в с. Кириківка Охтирського повіту Харківської губ. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (1887), служив у 37-му піхотному резервному кадровому батальйоні. З 19 червня 1902 – старший ад'ютант штабу Варшавського військового округу. З 6 грудня 1904 – підполковник; з 6 грудня 1907 – полковник. З 30 серпня 1914 – начальник інспекторського відділу штабу головнокомандувача армій Пн-Західного фронту. З 15 січня 1915 – помічник чергового генерала штабу головнокомандувача армій Західного фронту. З 10 квітня 1916 – генерал-майор. З 18 листопада 1917 – черговий генерал штабу Південно-Західного фронту. Кавалер багатьох орденів, включно з орденом св. Станіслава 1-го ст.

Учасник першої українсько-більшовицької війни. Від 24 квітня 1918 – помічник начальника головного штабу УНР, згодом – Української Держави. Від 3 грудня 1918 – тимчасово в. о. начальника головного штабу Української Держави, згодом – УНР. З 17 січня 1919 – член Військ. ради УНР, невдовзі – приділений до гол. управління ген. штабу Дієвої армії УНР. Від 1 листопада 1919 – член комісії з вироблення законопроектів проходження військової служби в Дієвій армії УНР. З 19 березня 1920 – начальника головного управління персонального складу генерального штабу УНР. З 7 червня 1920 – помічник начальника головної мобілізаційно-персональної управи військового міністерства УНР. 1920–21 читав лекції в Кам'янецькій спільній юнацькій школі. 3 серпня 1921 підвищений до звання генерал-поручника. Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував у таборі в Ченстохові, згодом – у розташуванні Державного центру УНР в Тарнові. Від 1922 мешкав у Варшаві.

Помер у м. Варшава. Похований на православному цвинтарі Варшава-Воля. Точне місце поховання невідоме – на кладовищі одразу дві могили мають надгробні пам'ятники із написом "Антін Масляний".