У США відійшов у засвіти Богдан Качор (14.11.1924 – 22.02.2021) – голова Світової ліги українських політичних в’язнів (World League of Ukrainian Political Prisoners), член Організації українських націоналістів (бандерівців), в’язень нацистських концентраційних таборів «Аушвіц-Біркенау», Маутгаузен, Мельк, Ебензе.
У 1943-1945 роках він, як член ОУН (б), відбував покарання у в’язницях Бродів, Золочіва, тюрми на Лонцького у Львові, у нацистських концентраційних таборах. Після завершення Другої світової війни пан Богдан вів активне українське громадське життя. Спершу, у 1948-1975 рр., у Аргентині, де став одним із співзасновників Спілки української молоді в Аргентині, головою Центрального товариства «Просвіта» в Буенос-Айресі, членом Товариства української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, співзасновником Українського інформативно-видавничого інституту. З 1975 р. він мешкав у США, де був членом Теренового Проводу ОУН (б), осередку СУМ в Нью-Йорку, Головної Управи Організації оборони чотирьох свобід України, управи Фундації Українського вільного університету, Українського конгресового комітету Америки, головою Світової ліги українських політичних в’язнів.
Завдяки його діяльності був отриманий дозвіл на відкриття української експозиції у музеї нацистського концентраційного табору «Аушвіц-Біркенау», постали пам’ятники Тарасу Шевченкові в Буенос-Айресі (Аргентина) та в Енкарнасіоні (Парагвай), воїнам ОУН–УПА на цвинтарі Святого Духа в Гемтонбурзі (США), Петру Федуну – «Полтаві» у Бродах Львівської області, Степанові Бандері у Бучачі Тернопільської області, видані численні книги про національно-визвольний рух.
«Моє покоління жило для України»
Богдан Качор для видання «Свобода», 08.06.2016.
Я називаюся Богдан Качор, долею пов’язаний з родиною Ровенчуків-Лабуньків. Як один з тих, хто включився у вир боротьби за Україну, я перейшов усю хресну дорогу тюрми на Лонцького у Львові, до концтаборів у Біркенав, Авшвіці, Мавтгавзені, Мельку і Ебензее (в Австрії), звідки нас, частину недобитих у "німецьких млинах смерті" (за книжкою д-ра Петра Мірчука) звільнила 7-ма американська армія 6 травня 1945 року.
Усі чотири брати героїні визвольної боротьби Марії Ровенчук-Лабуньки загинули смертю героїв-мучеників у концтаборі Ебензее, Не знаємо місця їх загибелі і поховання. Наша Світова ліґа українських політичних в’язнів уважає борців-мучеників за українську правду рівних святим.
Світова ліґа вшанувала пам’ять загиблих наших друзів (усіх 36 з авшвіцького транспорту, яких ми могли зідентифівати) та й привезених з інших концтаборів до Ебензее, які там загинули, пам’ятним козацьким хрестом з чорного мармуру, з викарбуваним на ньому тризубом і написом українською та німецькою мовами "Синам України, загиблим за свободу у цьому таборі". У 50-ліття звільнення, 6 травня 1995 року, відкрили хрест, обведений українською вишивкою. Його зробив мистець і власник мармурового підприємства „Біличі“ Анатолій Повзик зі своїми майстрами.
Я, не маючи шкільних свідоцтв, старався надробити втрачений час і взявся інтенсивно за науку. Вранці відвідував Українську торговельну школу в Авсбурґу, яку закінчив матурою, а по обіді відвідував Українську вищу економічну школу в Мюнхені, яку також закінчив зі званням інженер-економіст. Від управи Мюнхену наша Ліґа на передмісті Мюнхену отримала порожню школу на гуртожиток. Місто забезпечувало нас харчами. До гуртожитку управа Ліґи прийняла українських студентів, дала їм приміщення і харчування. Українські професори давали лекції з різних ділянок науки.
Закінчуючи вже студії в Мюнхені, я розшукав мою родину, батька, брата і сестру, які оселилися в Арґентині перед Другою світовою війною. Батько звелів мені переїхати до них, до Буенос-Айресу, що я дуже радо зробив у 1948 році. Там я взявся далі за науку. З різними ускладненнями був прийнятий до Університету в Буенос-Айресі, який успішно закінчив. Включився у громадське життя українців в Арґентині. Оженився і заложив родину. Тому що батьки моєї дружини вже давніше переїхали у США, жінка захотіла бути коло мами, і ми переїхали до США. Тут я працював разом з Левом Пришляком, батьком теперішнього ректора Українського Вільного Університету (УВУ) проф. Марії Пришляк. Заснував Кредитівку "Самопоміч" у Кергонксоні, Ню-Йорк, був деякий час секретарем Головної управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ), головою 2-го Відділу ООЧСУ в Ню-Йорку, секретарем Товариства політв’язнів в Америці, купив спільно з Володимиром Мазуром і Петром Палюхом дім для установ Українського Визвольного Фронту в Ню-Йорку, був довголітнім секретарем і фінансовим референтом Фундації УВУ в Ню-Йорку, спільно з головою Фундації д-ром Петром Ґоєм збирав гроші і пересилав їх до Мюнхену. Щорічно ми переказували від 100 до 150 тис. дол., а було два рази по 200 тис. дол.
Нехай цей мій короткий, неповний спомин про великих українців буде китицею троянд у величному вінку їхньої слави!
Останні новини
Посольство України в Бельгії відреставрувало могилу сотника Армії УНР Твердовського
У Любліні відновлюватимуть могили вояків Армії УНР
Пластуни оплатили могилу референта ОУН у Австрії Осипа Тюшки
В Австралії помер вояк УПА Володимир Костка
Дипломати поклали квіти до українських військових поховань у Чехїі
Відновлено могилу гетьманця Залозецького-Саса
У Любліні почали встановлювати нові пам'ятники на могилах вояків Армії УНР
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль поклав квіти до могили Володимира Мурського
В Австрії відшукали могилу іноземця, який на фотоплівку зафіксував жахіття Голодомору
Ілюстрований довідник «Цвинтар Церкви-пам’ятника св. Андрія Первозваного у Савт-Бавнд-Бруку, Нью-Джерзі». – Львів: Вид-во «Свічадо», 2019.
Завершено реставрацію пам’ятника на братській могилі українських вояків у Брно
"Українське Товариство" в Польщі впорядкувало могили вояків Армії УНР
У Любліні вшанували всіх захисників Української державності
В Австрії впорядкували могилу начальника оперативного відділу Начальної Команди УГА
У Празі вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні
