Савт-Бавнд-Брук (англ. South Bound Brook) – це містечко в окрузі Сомерсет штату Нью-Джерсі, США. Перше поселення на цьому місці мало назву Містечко Франкліна (англ. Franklin Township). У 1869 році назва була замінена на Блумінґтон (англ. Bloomington), аж поки у 1891 році населений пункт не одержав теперішню назву. Тоді, наприкінці ХІХ ст., у Савт-Бавнд-Бруку мешкало лиш 800 осіб. Сьогодні тут проживає понад 5,5 тис людей, з яких 67,19% – білі, 27,28% – латиноамериканці, 10,10% – чорні, 6,14% – азіати. У Савт-Бавнд-Бруку дотепер мешкає нечисельна українська громада, яка бере участь у житті місцевої православної парафії та опікується українським кладовищем.

Саме це кладовище є найбільшим та найвідомішим українським некрополем у західній півкулі. Український цвинтар виник тут у 1951 році, з ініціативи українських емігрантів православного віросповідання. Провідну роль у заснуванні українського осередку у цій місцевості відіграв Мстислав Скрипник – тодішній архієпископ УПЦ в США, а в минулому – хорунжий Армії УНР.

У червні 1951 року Церковна рада УПЦ в США затвердила план купівлі землі, що мала площу у 23 гектари, а також три житлових будинки, підсобні будинки, ставок та велику леваду.

8af56d50-2db6-11eb-b59b-35817b717057.jpg

Пан Розман, власник маєтку, з придбання якого розпочав своє життя український осередок

та український цвинтар Святого Андрія Первозванного у Савт-Бавнд-Брук.

Фото з архіву Українського історичного та освітнього центру Нью-Джерсі.


21 вересня 1952 р. у Савт-Бавнд-Бруку з’їхалось понад півтори тисячі українців з усієї Америки. Це був день Різдва Пресвятої Богородиці. Відбулась урочиста Божественна Літургія та концерт з нагоди Об’єднавчого Собору УПЦ в діаспорі. Для всіх гостей була проведена екскурсія та продемонстровано придбану землю і будинки, у яких розташувались бібліотека, архів, друкарня школи релігієзнавства та українознавства. На той час Консисторія УПЦ в США містилась у будинку Гендріка Фішера, що тепер слугує гостьовим будинком.

Ще через рік, постановою Консисторії від 1 травня 1953 року, вирішено приступити до влаштування на придбаній землі центрального українського православного цвинтаря. Отже, 1 травня – це і є день заснування українського кладовища у Савт-Бавнд-Бруку. Однак це лише формальна дата, адже для створення українського некрополя довелося розпочати довготривалі заходи в урядових установах і лише 1954 року було отримано згоду на відведення під цвинтар 6 гектарів землі.

У вересні 1954 року відбулося урочисте освячення цвинтаря, що його довершив тодішній предстоятель УПЦ в діаспорі митрополит Іоан Теодорович. До дня освячення вже було вирівняно ґрунт під головну дорогу і бічні проїзди. У наступні п'ять років нове кладовище повільно зростало і здобувало дедалі більшу повагу серед українців діаспори. Однак, землі цвинтаря потребували подальшого впорядкування. Щоб дістати на це потрібні кошти, було посилено продаж місць під майбутні могили. У 1955 році з ініціативи митрополита Мстислава (Скрипника) і митрополита Івана (Теодоровича) було розпочато будівництво церкви-пам'ятника. Автором проекту храму став архітектор Юрій Кодак з Канади. Храм зведено у стилі козацького бароко. 10 жовтня 1965 року святиню було освячено на честь Святого Андрія Первозванного і на пошанування усіх, хто загинув під час Голодомору 1932-1933 років. Іконостас та мозаїки над вхідними дверима ззовні виконав художник Петро Холодний (молодший). Оформлення інтер'єру Бориса Макаренка. Мозаїку святої Ольги створив Михайло Михалевич. Різьба по дереву Андрія Дарагана.

cf6f5590-2db6-11eb-b59b-35817b717057.jpg

Перші могили на цвинтарі, 1960-ті роки.

Фото з архіву Українського історичного та освітнього центру Нью-Джерсі.

dee15820-2db6-11eb-b59b-35817b717057.jpg

Українські емігранти біля надгробної плити з могили Симона Петлюри

1970 року до Савт-Бавнд-Бруку перевезено з Парижу первісну плиту з могили Симона Петлюри. Цю плиту, виконану з пісковика за проєктом проф. С. Тимошенка, покладено у центрі кладовища, біля високого дерев'яного хреста, що його незабаром замінено високим хрестом зі світлого граніту. На цьому пам’ятному знакові («Борцям за волю Батьківщини» проєкту Петра Холодного) вирізьблено, окрім державного герба України, відзнаки українських армій.

Спершу цвинтар функціонував виключно як місце поховання для православних українців. Греко-католиків тут не ховали з тією аргументацією, що УПЦ в діаспорі мусить подбати, аби придбаної землі найперше вистачило саме для своїх вірних – тобто для православних. Однак згодом, після 1962 року, коли цвинтар розрісся поза межі двох первісних ділянок, на ньому почали з’являтися могили греко-католиків, католиків і протестантів.

1972 року родина Хетерінгтон, яка була власником Нью-Йорської фондової біржі, запропонувала УПЦ в США придбати 50 Га землі, що була через ставок від основної церковної ділянки. Хетерінгтони виявили бажання, аби саме Українська Православна Церква могла першою розглянути питання купівлі землі, надавши українцям пріоритет з-поміж інших покупців. Американці попросили 50 000 $ за кожний акр (0,405 Га) землі. Перед покупкою українська громада вагалась, адже не була певною, що зможе покрити борги за позикою. Однак згодом частина новонабутої церковної землі, що знаходилась вздовж Інтерстейт (англ. Interstate) 287, була продана нашою громадою за 1 млн доларів, відтак українці змогли розрахуватися з усіма своїми боргами і зібрати у власності УПЦ в США досить велику територію.


У 1975 році маєток Хетерінгтонів, що УПЦ в США придбала разом із придбаною землею, був перероблений під православну семінарію Святої Софії, яка міститься тут і дотепер.

e7bec8b0-2db6-11eb-b59b-35817b717057.jpg

Початок будівництва церкви-пам'ятника Святого Андрія Первозванного в пам'ять

про жертв Голодомору-Геноциду 1932-1933 рр. Савт-Бавнд-Брук, 1955 р.


3d2e8070-2dcf-11eb-b59b-35817b717057.jpg

Похоронна процесія. Орієнтовно 1955-1956 рр.

Фото з архіву Українського історичного та освітнього центру Нью-Джерсі.

2dd5b5c0-2dd0-11eb-b59b-35817b717057.jpg

Митрополит Мстислав (Скрипник) на колінах перед труною Святослава Шрамченка. 28.06.1958 р.

Побратими по зброї розгортають над домовиною старшого лейтенанта прапор ВМС УНР.

Фото з архіву Українського історичного та освітнього центру Нью-Джерсі.

bf954e20-2dd1-11eb-b59b-35817b717057.jpg

З церкви-пам'ятника Святого Андрія Первозванного

виносять домовину з тілом генерала Павла Шандрука. 17.02.1979 р.

Фото з архіву Українського національного музею в Чикаго.


У 1976-1978 рр. могили українських політичних емігрантів (насамперед колишніх вояків) зазнавали неодноразової наруги. Українська громада вбачала у цих акціях цілеспрямовану політику Кремля, який прагнув знищити могили українських комбатантів не лише в Україні, але й поза її межами. Цвинтар стали більш ретельно охороняти, а щодня після заходу сонця доступ до нього був обмежений для відвідувачів.

Українська громада потребувала не лише духовного, але й культурного центру. Відтак у 1980 році було урочисто відкрито Український православний культурний центр, що використовувався для відзначення український національних свят і проведення урочистих заходів.

Протягом 1960-1970-х років український цвинтар Святого Андрія Первозванного у Савт-Бавнд-Бруці перетворився на головний український некрополь не лише у США, але й в світі. Цей статус кладовище зберігає і дотепер. Тут поховано двох президентів УНР в екзилі, командирів двох дивізій та п'яти полків Армії УНР, командувачів Української національної армії та УПА – "Поліська Січ", десятки воїнів УПА, членів ОУН, українських політиків, науковців та діячів культурного і духовного відродження.

У 1984 р. кількість поховань сягнула 2500, а в 2020 році – сягнула позначки у 7 500 могил.