Ковалевський Микола Миколайович

Ковалевський Микола Миколайович (03.09.1892 – 18.08.1957) – міністр земельних справ та продовольства УНР.

Навчався у Чернігівській гімназії, 1912 закінчив гімназію у м. Радом (нині Польща). Вступив на історико-філологічний ф-т Московського університету, через переслідування поліцією за політичну діяльність залишив Москву і вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту. Активний діяч українських студентських громад. Від 1914 – член Київського комітету українвських есерів. Співавтор проекту партійної програми, учасник підготовки демонстрації проти заборони святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. У лютому 1914 заарештований і ув'язнений у Лук'янівської в'язниці (Київ), однак через брак доказів незабаром звільнений. Від кінця 1914 мешкав на Полтавщині, працював у кооперативних органах, 1916 став членом Полтавського осередку ТУПу.

В квітні 1917 – делегат установчого з'їзду, від липня того ж року – голова УПСР. На Всеукраїнському селянському з'їзді обраний головою ЦК Української селянської спілки (також очолив редколегію спільного видання спілки й УПСР – газети «Народна воля»), на Всеукраїнському національному конгресі – член УЦР від Полтавської губ. (очолив фракцію українських есерів у її складі). У травні 1917 взяв участь у переговорах делегації УНР із Тимчасовим урядом у Петрограді (нині С.-Петербург). У листопаді 1917 – квітні 1918 – генеральний секретар продовольчиї справ і Міністр продовольства УНР. Після гетьманського перевороту в червні–грудні 1918 ув'язнений німцями. За Директорії УНР – Міністр земельних справ в урядах С. Остапенка, Б. Мартоса, І. Мазепи. Від 1920 – на еміграції. Спочатку жив у Відні, де очолював одну з груп УПСР, 1927 переїхав до Варшави. Вміщував публікації в українських і польських періодичних виданнях, був директором пресового агентства, співпрацював з Інститутом дослідження національних справ у Варшаві. Під час Другої світової війни мешкав у Румунії, після її закінчення – у Австрії. Від 1950 – редактор агентства «Express-Pressedienst» (Іннсбрук), голова Українського допомогового комітету. Брав участь у підготовці Енциклопедії українознавства. Автор книг «Україна під червоним ярмом» (Варшава; Л., 1937), «Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920–1954)» (Мюнхен, 1955), «При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії» (Іннсбрук, 1969).