Скоропадський Данило Павлович

Скоропадський Данило Павлович (13.02.1904 – 23.02.1957) – син Гетьмана України Павла Скоропадського.

Після падіння Української держави у 1918 році переїхав разом з сім’єю до Швейцарії. Навчався у Німеччині та Франції. З 1939 року проживав у Великій Британії. Після смерті П.Скоропадського у 1945 році перебрав на себе функції провідника гетьманського руху, яким був офіційно проголошений у 1948 році після складання обов’язків регента гетьманського руху його матір’ю Олександрою Скоропадською. Протягом життя намагався консолідувати різні українські політичні сили заради незалежної суверенної України. Проводив активну діяльність у Великій Британії зі зміцнення гетьманського руху, у 1949 році зареєстрував Крайову організацію Союзу гетьманців-державників. Сприяв створенню у 1946 році та подальшому становленню Союзу Українців у ВБ. У 1948 році став членом Ради СУБ, а з 1949 року до смерті – його незмінним почесним головою. З 1948 року до смерті також незмінний голова Комісії з допомоги українському студентству у Великій Британії. Активно співпрацював з організацією "Антибільшовицький блок народів". Разом з іншими представниками українських організацій у ВБ у 1956 році подав до британського уряду звернення про засудження тоталітарного режиму в СРСР та національне самовизначення українського народу. Раптово помер у 53-річному віці за нез’ясованих обставин.