Сахно-Устимович Олександр Олександрович

Сахно-Устимович Олександр Олександрович (23.11.1880 – 15.06.1942) – полковник, старший особистий осавул П. Скоропадського. Походив з дворян Полтавської губернії. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, Костянтинівське артилерійське училище (1901), вийшов підпоручиком до 5-ї артилерійської бригади (Житомир). У 1917 р. – ад'ютант командувача Київської військової округи. Останнє звання у російській армії – підполковник. Став одним із перших організаторів українського військового руху в російській армії. 08.03.1917 р. був обраний заступником голови наради вояків-українців київської залоги, на якій було засновано Український військовий клуб ім. Павла Полуботка. У квітні 1917 р. був переведений на посаду ад'ютанта командувача Одеської військової округи. У травні 1917 р. організував та очолив 1-й Гайдамацький курінь, на базі якого восени 1917 р. було розгорнуто Одеську Гайдамацьку бригаду військ Центральної Ради. З квітня 1918 р. – старший особистий осавул П. Скоропадського. За Гетьманату був підвищений до звання полковника. У 1919–1920 рр. служив у Збройних Силах Півдня Росії та Російській армії П. Врангеля. З липня 1920 р. був приділений до цивільного управління Російської армії П. Врангеля як експерт з українського питання. Восени 1920 р. номінально очолював т. зв. Катеринославський Повстанський Кіш Російської армії П. Врангеля, на чолі якого у 1921 р. прибув до Румунії та приєднав його до інтернованої там 2-ї Кулеметної бригади Армії УНР. З 1921 р. жив на еміграції у Німеччині. Могила без пам'ятника. Розташована між могилами Зої Янової та Марії Антонової. За даними історика Сергія Василенка, Олександр Олександрович Сахно-Устимович похований у м. Дорнштадт (Dornstadt), Німеччина. Могила 1099.