Андрієвський Опанас Михайлович (Andrijevsky Opanas)

Андрієвський Опанас Михайлович (Andrijevsky Opanas) (1878 – 16.05.1955) – член Директорії, громадсько-політичний діяч, учений-правник, адвокат.

Народився в Уманському повіті на Київщині. Закінчив Демидівський юридичний ліцей у російському Ярославлі (1906). Займався науковою роботою й адвокатською практикою.

З грудня 1917-го – в Українській партії соціалістів-самостійників. Брав участь у творенні Українського національного союзу, один із організаторів протигетьманського повстання. Вважав, що Україна має бути парламентською республікою, у зовнішній політиці орієнтувався на Антанту. З 14.11.1918 входив до складу Директорії УНР, прихильник безкомпромісної боротьби проти більшовиків. В квітні 1919 р. підтримав спробу державного перевороту на чолі з отаманом  Володимиром Оскілком з метою усунення від влади Симона Петлюри й Андрія Макаренка, як відповідальних за поразки української армії. Після ліквідації заколоту 04.05.1919 вийшов із складу Директорії. Виступав проти арешту полковника Петра Болбочана.

Згодом емігрував до Чехословаччини. Професор цивільного права Українського Вільного університету в Празі (1924-1937, декан правничого факультету (1935-1937). В 1937 р. виїхав до Австрії. Член Всеукраїнської національної ради, Українського центрального комітету.

Помер у Шпітталь-ан-дер-Драу (Австрія), похований на міському кладовищі Едлінг.