Квасниківський Іван

Квасниківський Іван (1909-28.02.1924) - член Управи УНО й член Української Академічної Громади, студент прав українського університету. Помер у Празі 28. лютого ц. р. в 32 році життя, похований 4. березня на Ольшанському цвинтарі при участи 3-х священиків. Співав український церковний хор під управою дир. А. Буркацького. В каплиці виголосив прощальне слово парох о. дир. В. Лар. Члени Української Академічної Громади й УНО віднесли на плечах тіло Покійного майже пів км. з каплиці на цвинтар у супроводі майже всіх товаришів-студентів(ок) у числі понад 100 осіб, та численного громадянства, між яким був також ґен. М. Омелянович-Павленко. Прощальні слова над могилою виголосив д-р Кандиба, інж. Гайдай і брат Покійного від родини. І. Квасницький прийшов на світ 1909 р. в Якторові, пов. Перемишляни. Як гарячий патріот брав живу участь у громадському житті та боротьбі проти польського панування, за що попав до польської вязниці в Золочеві, де просидів у слідстві півтора року. По виході з вязниці далі працював, був головою "Сокола" та секретарем Філії "Просвіти". Відтак перейшов до Львова, де працював у редакції "Нашого Села". В 1938 р. перейшов на Карп. Україну, де вступив до Карпатської Січі. Коли на короткий час покликали його до Хусту, як культурний працівник заложив там "Січову Книгарню", що багато помогла в поширенні української книжки. У другій половині березня 1939 р. відступав з Волового через гори аж до Тиси, де з малим відділом здобув собі перехід до Румунії, звідки передали його полякам. Вирваним крісом з рук ворога добувся на волю, а відтак, блукаючи 2 тижні, глибокими снігами дістався до Коломиї. З вибухом війни дістався знову до вязниці