Сухоручко-Хословський Борис Борисович

Сухоручко-Хословський Борис Борисович (1893 – 01.01.1979) – підполковник, командир 13-го Гайсинського полку Армії УНР.

Народився на хуторі Верх Борзнянського повіту Чернігівської губернії. Закінчив Новозибківське технічне училище. У 1914 покликаний до армії: 130-ий піхотний Херсонський полк. Наприкінці 1914 отримав важке поранення.

У 1915 закінчив школу прапорщиків у Москві. На початку 1916 – начальник команди кінних розвідників 130-го полку. У листопаді 1916 р. поранений вдруге. Після одужання служив у 196-му запасному полку у Твері. У березні 1917 організував там Українську громаду. Останнє звання у російській армії – поручник.

Учасник II Всеукраїнського військового з'їзду. З вересня 1917 – помічник начальника управи народних шкіл Секретаріату освіти. Після встановлення Гетьманату залишив державну службу та організував у Києві «Український кооператив».

З початком протигетьманського повстання формує у Білій Церкві 1-у запасну Білоцерківську бригаду військ Директорії.

З кінця 1918 – командир 1-го Білоцерківського резервного полку. З початку лютого 1919 – комендант Жмеринки. З кінця березня 1919 – комендант штабу «Запорізької Січі» отамана Божка Дієвої армії УНР. З серпня 1919 – помічник командира 36-го Дніпровського полку 12-ї Селянської дивізії Київської групи Дієвої армії УНР.

З жовтня 1919 – командир 13-го Гайсинського полку. Учасник Першого Зимового походу – командир 1-го куреня збірної бригади Київської дивізії Дієвої армії УНР.

3 червня 1920 – командир 28-го (Гайсинського) куреня 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР. Поранений у бою з червоними 23 вересня 1920. Після одужання у листопаді 1920 повернувся на попередню посаду. У травні 1921 р. був відправлений на операцію до Варшави, звідки виїхав до Праги.

Закінчив у Чехословаччині Вищу школу консульської та дипломатичної служби (1923), філософський факультет Карлового університету (1924). Аспірант Української господарської академії у Подєбрадах. З 1926 – керівник виробництва рекламних фільмів фірми «Віра-Фільм». З 1928 – організатор та власник кіностудії «Меркур-Фільм». У 1932 прийняв чехословацьке громадянство. Очолював Союз Гетьманців-Державників у Празі.

У 1941–1942 тричі заарештовувався німецькою владою.

27 травня 1945 р. арештований у Празі СМЕРШем 53-ї радянської армії, перевезений до Києва та переданий до МГБ. 1 липня 1946 засуджений до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Після звільнення у 1956 повернувся до Чехословаччини.

Помер 1979. Похований у Празі на Малвазинському цвинтарі.