Черкасенко Спиридон Феодосійович (Čerkasenko Spyrydon)

Черкасенко Спиридон Феодосійович (24.12.1876 – 8.02.1940) – письменник, драматург і педагог.

Народився у м. Новий Буг Катеринославського повіту Херсонської губернії. Тут закінчив двокласну школу та Новобузьку учительську семінарію (1895). Знання української мови виніс з батьківської хати, читаючи «Кобзар» Шевченка та антологію української поезії «Вік». Учителював у сусідній Катеринославщині та на Донбасі (1901), де навчав шахтарських дітей і проводив серед шахтарів культурно-освітню роботу. Там активно включився у літературний процес, виступаючи спочатку з віршами, а потім з оповіданнями і драматичними творами в українських журналах і альманахах «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Перша ластівка», «Терновий вінок». Ініціатор створення Всеукраїнської учительської спілка (ВУУС) — професійної української організації вчителів і діячів народної освіти (1905). З 1910 року працював в Києві: у редакції педагогічного журналу «Світло», в товаристві «Українська школа», займався педагогічною діяльністю, співпрацював з журналом «Дзвін», займав різні посади в театрі Миколи Садовського.

У 1917–1918 роках укладав читанки й букварі для українських шкіл, для чого уряд УНР відрядив його до Відня. У 1923 році переїздить до Ужгорода, що входив тоді до складу Чехословацької республіки. Працював референтом у товаристві «Просвіта», видавав і впорядковуав популярні журнали для шкільної молоді: «Пчілку», «Віночок», «Наш рідний край», які стали будителями та вихователями молодіжного патріотичного руху в краї, співпрацюав з пластовими виданнями. У 1932 році виїхав до Праги, де жив до кінця життя. 

Автор 30 збірок поезій, оповідань, драм, романів, численних нотаток і рецензій, літературознавчих студій, значної епістолярної спадщини (поезія в трьох томах «Твори», 1920-1922 рр.; збірки оповідань «На шахті», 1909 р. та «Вони перемогли», 1917 р.; драматичний етюд «Жах», 1906 р.; драм «Казка старого млина», 1914 р. та «Про що тирса шелестіла», 1916 р., трагедії «Коли народ мовчить», 1933 р. та ін. Багато його віршів стали народними піснями ( «В чаду кохання», «Ніч»). На слова поета писали музику К. Стеценко, Я. Ярославенко, М. Гайворонський, Я. Батюк та інші українські композитори. А пісні на поезії Черкасенка «Тихо над річкою», «Ой, чого ти, дубе» не виходили з репертуарів українських співаків та хорових капел. У його виставах грали зірки української сцени.

Роман про козацькі часи «Пригоди молодого лицаря» (1937) був популярним серед читачів. Спиридон Черкасенко започаткував новий різновид історичного роману – історико-пригодницький. За мотивами роману український кінорежисер Сергій Омельчук зняв художній фільм під назвою «Дорога на Січ» (1994).

Від 30-х років літературна спадщина не видавалася, ім’я письменника було вилучено з літературного процесу аж до 1990 року. Помер у Празі, похований на Ольшанському цвинтарі. 

Спиридон Черкасенко. Джерело: газета "Україна молода".