Шутко Степан (Šutko Stepan)

Шутко Степан (7. 07. 1924 – 2001) – теолог, громадський діяч, диригент і керівник українського хору Святого Володимира у Празі.

Народився в м. Хуст (нині Закарпатська область). Доводився двоюрідним братом останньому греко-католицькому єпископу Теодору Романі, що став жертвою комуністичного режиму в 1947 р. 

Закінчив гімназію в Ужгороді, а після окупації радянськими військами Підкарпаття перебрався на територію Чехословаччини. В юності пережив період першої і другої Чехословацьких республік, а також п’ять з половиною років угорської окупації, коли був ув’язнений.

Спочатку навчався в Пряшеві в греко-католицькій духовній семінарії. У вересні 1947 переїхав на навчання в Прагу за рекомендацією Пряшівського єпископа Павела Гойдича. Почав учитися на медичному факультеті Карлового університету, але з особистих причин віддав перевагу факультету теології. Через комуністичний переворот не зміг завершити навчання, отримати рукопокладання і присвятити себе священницькому покликанню.

З початку 60-х рр. і понад чотири десятиліття очолював з дружиною Калиною хор Святого Володимира (колектив  зібрався спонтанно, насамперед із членів чехословацького армійського корпусу з теренів тогочасної радянської України, вперше отримав можливість виступити в головному празькому храмі – костелі святого Віта – після перемоги над нацизмом у травні 1945 року). Заробляв  на життя водієм в Державному інституті транспортного дизайну, а свої духовні поклики реалізував саме в хорі. У 1981–1988 рр. також був диригентом чеського хору – змішаного хору Інституту транспортного дизайну.

Регулярно виступав з українським хором на різних культурних заходах. Після повторної легалізації Греко-католицької церкви в 1968 році також регулярно супроводжували служби Східної (Візантійської) церемонії в нинішньому соборі Св. Климента в Старому місті Праги, де він працював кантором. Для цього він з хором відрепетирував багатий репертуар духовних творів українських композиторів. 

У 1968 р. очолив підготовчий комітет, що прагнув створити українську організацію в Празі і на чеських землях (тоді спроба провалилася). Через двадцять років активно підтримав нову українську національну організацію - Асоціацію українців у Чеській Республіці, нині Асоціацію українців і прихильників України (СУПУ), став членом її правління.

Без цензурних обмежень підготував і розширив новий репертуар хору, від руки переписував ноти для окремих голосів, хоча один твір займав не менше тридцяти сторінок.  Коли необхідно було поповнити хор співаками з чеського мовного середовища, переписав для них тексти латинню.

Хор під його орудою виступав у престижних празьких концертних залах (Жофін, Глахол та ін.). Був запрошений на заходи з нагоди вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні. Двічі хор запрошували в Рим, Ватикан, де виступ був записаний і транслювався по радіо; брав участь в різноманітних співочих фестивалях. Справжній пік діяльності припав на 21 квітня 1990 р, коли хор супроводжував богослужіння в Летну, організоване під час першого візиту Папи Іоана Павла II до Праги.

Похований на Бубенецькому цвинтарі у Празі.