Нитченко Дмитро Васильович

Нитченко Дмитро Васильович (21.02.1905 – 27.05.1999) – український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч.

Народився в м. Зіньків у заможній селянській родині. Закінчив Зінківську індустріально-технічну школу, опісля продовжував освіту в Краснодарі на робітничому факультеті (до 1928). Працював слюсарем, фрезерувальником, помічником машиніста. Друкуватися почав 1922. Закінчив Харківській педагогічний інститут і технікум іноземних мов (1934), викладав українську мову та літературу в середній школі, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, в інститутах. Від 1929 працював у Державному видавництві України, а згодом (до 1934) – у харківському видавництві "Література і мистецтво". Належав до письменницьких організацій "Гарт" і "Пролітфронт". Під час німецько-радянської війни 1941–45 брав участь у боях; у районі В'язьми потрапив у німецький полон. Перебуваючи по війні в таборах переміщених осіб у Новому Ульмі (Німеччина), викладав українську мову в таборових школах, дописував до "Українських вістей", згодом був у цій газеті літературним працівником.

1949 виїхав до Австралії, оселився в Мельбурні. Організовував українські недільні школи, керував школою в Ньюпорті. Від 1951 очолював шкільну раду штату Вікторія, 1953–63 – Українську центральну шкільну раду Австралії. Викладав українську мову в школах та на курсах. Під псевдонімами Дмитро Чуб та Остап Зірчастий друкував свої твори в газеті "Наш вік" (Канада), "Українські вісті" (Німеччина), ж. "Нові дні" (США). Організував приватне видавництво "Ластівка".

Заснував і все життя очолював Літературно-мистецький клуб ім. В.Симоненка. Від 1954 видавав альманах "Новий обрій". Публікував власні спогади і літературознавчі дослідження. Його праця була відзначена нагородами діаспори – Союзу українських організацій Австралії, видавництва "Євшан-зілля" (Торонто, Канада), а також американськими фондами. У 1990-х рр. вшанований в Україні преміями ім. Г.Сковороди та ім. Лесі Українки. Був прийнятий до Спілки письменників України (1991).

Помер у м. Мельбурн. Похований разом з дружиною Марією (+22.02.1981).

Праці:

"Шевченко в житті" (1947), "На гадючому острові", "Вовченя", "Це трапилось в Австралії" (1953), "В лісах під В'язьмою" (1958), "Живий Шевченко" (1963), "Український правописний словник" (1968), "Стежками пригод" (1975), "Елементи теорії літератури і стилістики" (1975, 1979, 1995), "Пригодницькі оповідання" (1975), "З новогвінейських вражень" (1977), "Б.Антоненко-Давидович" (1979), "На життєвому і творчому шляху В.Г. Гжицького" (1981), "Люди великого серця" (1981), "Відлуння великого голоду в спогадах очевидців в українській літературі" (1982), "Як Москва русифікує Україну" (1982), "У дзеркалі життя і літератури" (1982), "Від Зінькова до Мельбурна" (1990), "Під сонцем Австралії" (1994), "Силуети" (1996, 1998), "Листи письменників" (т. 1–5, від 1992).