Вовнюк Прокоп

Вовнюк Прокоп  (12.03.1900-09.01.1993) - підхорунжий Армії УНР, учасник війни 1920 р. Диригент церковних хорів, підстаршина армії УНР. Народився 12 березня 1900 р. в с. Дяківці, Літинський район, Вінницька область на Поділлі в родині Петра Вовнюка та Євдокії з дому Паламарчук. Перервав навчання в духовній семінарії внаслідок зайняття Поділля більшовиками. Вступив до лав українських відділів. З 1919 р. був козаком 61-го Гайсинського полку імені Симона Петлюри, яким командував Яків Гальчевський. У складі відділів цього легендарного командира УНР був до кінця листопада 1920 р., а після цього до 1925 р. – у керованих Гальчевським повстанських відділах на Поділлі. Після переходу на територію Польщі осів разом з дружиною на території Підляшшя і жив, заробляючи працею псалмиста в православних парафіях у с. Мілейчиці (Milejczyce) та Новосади (Nowosady). Згодом працював як диригент церковних хорів у повіті Біла. Під час Другої світової війни потрапив до концтабору Майданек. Після втечі ховався перед повторним арештом. Мусив ховатися і в післявоєнні роки, коли розшукувався спеціальними відділами Червоної армії. Помер в 1993 р. і похований на православному цвинтарі у Голі, Влодавський повіт.

Джерело світлини: https://expedicia.org/