Ленкавський Степан
Ленкавський Степан (псевдоніми – Коваль, Залужний) (06.07.1904 – 30.10.1977) – ідеолог Організації українських націоналістів, публіцист, учасник визвольних змагань 1940–50-х рр.
Народився в с. Угорники (нині село підпорядковане Івано-Франкій міськраді Івано-Франк. обл.) в родині священика. Навчався в Станіславівській гімназії. Від 5-го класу – активний член Організації вищих кляс українських гімназій. Студент філософії Львівського університету (серед. 1920-х рр.). Провідний член та ідеолог Союзу української національної молоді (СУНМ). Співробітник друкованих органів СУНМ "Метеор" та "Смолоскипи", на сторінках яких уперше апробував свої ідеологічні погляди. Поділяв ідеї М.Міхновського та Д.Донцова. У 1927 написав працю "Фільософічні підстави “націоналізму” Донцова", у ній критично проаналізував основні тези Д.Донцова та розвинув власне бачення ідеї українського націоналізму.
Учасник 1-го Конгресу ОУН у Відні (1929), на ньому виголосив реферат на тему: "Суверенна Україна та національна революція". Від 1929 був ідеологічним референтом Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. 2 листопада 1931 заарештований і засуджений на процесі "конгресівців" до 4-х років ув'язнення. Відбувши строк покарання, вийшов на волю 1935. Потому став співробітником націоналістичних періодичних видань "Український голос", "Сурма", "Розбудова нації", підпільних часописів "Бюллетень Краєвої екзекутиви ОУН на ЗУЗ", "Юнак", "Вісті". Член літ. об-ня "Листопад". Написав "Декалог" ("Десять заповідей українського націоналіста"; 1929), "Маніфест Організації українських націоналістів" (грудень 1940). Тісно співпрацював з опозиційною групою (до її складу входили І.Мітринга, Б.Левицький, Р.Паладійчук), що виступала за демократизацію програми ОУН. Від вересня 1939 – у Кракові на еміграції. Учасник 2-го Великого збору ОУН(б), очолював на ньому секцію політ. пропаганди і мав доповідь на ідеологічні теми. Від квітня 1941 – заступник голови Проводу ОУН та референт пропаганди. Співавтор ідеологічних уточнень до постанов 2-го Великого збору ОУН(б) (квітень 1941), ідеологічно-пропагандистської частини інструкції "Боротьба й діяльність ОУН під час війни" (травень 1941). Автор гасла "Свобода народам! Свобода людині!", що незабаром стало визначальним у програмних засадах ОУН(б). Один із ініціаторів і співтворців Акта Тридцятого червня 1941. Очолювана ним пропагандивна референтура у липні 1941 діяла під прикриттям Ін-ту націоналістичної освіти, що розташовувався у Львові по вул. Валовій. Заарештований гестапо 29 липня 1941 за спробу перебрати під контроль ОУН(б) військ. друкарню у Львові. Був ув'язнений до концентраційного табору Освенцим.
Звільнений разом із С.Бандерою та ін. чільними діячами ОУН 19 грудня 1944. Спочатку жив у Кракові, пізніше – у Мюнхені (ФРН). Член Проводу Закордонних частин ОУН, керівник референтури підсовєтських справ (1953–63). У дискусії щодо розв'язання організаційних та ідейно-програмних питань діяльності ОУН за кордоном зайняв позицію С.Бандери, наполягаючи на філософсько-ідеалістичних засадах ідеології ОУН. Голова Проводу Закордонних частин ОУН (1959 –68). Учасник усіх конференцій Закордонних частин ОУН, організатор ідеологічних вишколів членства, автор низки вишкільних лекцій з історії та ідеології українського націоналізму. Співробітник закордонних націоналістичних видань "Шлях перемоги" , "Визвольний шлях" , "Визвольна політика", "Сурма", "Вісник", "Українська трибуна", "Український самостійник". П. у м. Мюнхен. (с) Стасюк О.Й., Інститут історії України
Праці:
Український націоналізм. Твори, т. 1–2. Івано-Франківськ, 2002.
Автор "Десять заповідей українського націоналіста (Декалог українського націоналіста)".
Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:
1. Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.