Федорко Василь Омелянович

Федорко Василь Омелянович (02.08.1892 – 15.05.1977) – сотник Армії УНР.

Учасник Першої світової війни в лавах РІА. Брав активну участь в українізації військових частинах на Західному фронті, пізніше у Полтаві.

В українському війську добровільно з 1918 р. У листопаді 1920 р., в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою.

В 1922 р. в жорстоких умовах табору інтернованих в Щипйорно, вивіз і влаштував на працю у великій фірмі з виробництва терпентини у Біловезькій Пущі 250 вояків і тим започаткував українську колонію. У 1925-40 pp. працював керівником у цій фірмі до арешту більшовиками у 1941 р.

Врятувався, коли в'язниця в Бересті була розбита німцями. Перебував в таборах переселенців в Ашаффенбурзі в Німеччині до виїзду в Нову Зеландію 1949 р.

Провідник 1-ї групи українських поселенців в Новій Зеландії та голова Українського клубу на Нову Зеландію у Веллінгтоні. Від 1956 був головою Товариства Зерова на Нову Зеландію.

Від 1960 проживав із дружиною в Мельбурні (Австралія) і був активним членом Союзу Українських Комбатантів та Товариства Сприяння Державному центру УНР.

Дружина – Анастасія Гаврилівна Хлябіч (1905 – 1986). Донька – Віра.

Похований в Мельбурні в одній могилі з дружиною.