Сенишин-Змієнко Галина Всеволодівна (Senyshyn - Zmijenko Halina, Senyszyn Halyna)

Сенишин-Змієнко Галина Всеволодівна (Senyshyn - Zmijenko Halina, Senyszyn Halyna) (21.12.1918 – 13.07.2003) - суспільна і політична українська діячка в Канаді, публіцистка і журналістка, популяризаторка української національної ідеї в Канаді.

Дочка генерала Армії УНР Всеволода Змієнка.

Нелегально перевезена малою дитиною з України до Польщі.

Матурою закінчила Український інститут для дівчат в Перемишлі (членкиня Пласту, контакти з товаришками розкиненими по цілому світу підтримувала до кінця життя), почала студії політології в Академії політичних наук у Варшаві (членкиня ОУН).

Там зустріла Євгена Сенишина і з ним одружилася (1942).

Під кінець війни виїжджають з Варшави (1944).  Починає студіювати стоматологію в Берліні, а пізніше у Відні. Два роки живе в Браунау над Інном в Горішній Австрії. Там народився їх син Зенон (1947) і там померла близька для них Клавдія Безручко, вдова по ген. Марку Безручко (1948).

Від 1948 жила в Канаді, перше у Вінніпегу, а від 1950 в Монреалі.

Голова відділу «Доньки України» в Монреалі (1966–1970).

Голова прихильників Державного Центру УНР в Монреалі (1984–1992).

Керівник Рідної школи ім. митрополита Іларіона в Монреалі (1990–1997).

Голова жіночої секції організації «Запоріжжя».

Діячка Союзу українок Канади.

Як публіцистка співпрацювала з різними укр. часописами в Канаді («Український голос», «Новий шлях», «Промінь», «Мета» і інші).

Авторка численних статей різного характеру і книжок «Пересаджені квіти України», Монреаль-Київ 2001, «Літопис українців в Квебеку», Монреаль 1990, «Бібліографія голоду в Україні 1932-1933», Оттава-Монреаль 1983 і інших.

Як секретар Президії Української Національної Ради брала участь у передачі повноважень та символів Державного Центру УНР в екзилі Президентові України (1992).

Зі спогадів пана Романа Матвійчини: "У 1976 році мав я приємність 2 тижні побувати в їхньому домі. За цей час два рази був у них Леонід Перфецький, художник-баталіст та сотник Армії УНР. Власне на замовлення Галини Сенишин (так мені запам'яталось), Л. Перфецький намалював олійну картину «Вїзд 6-тої січевої стрілецької дивізії до Станіславова 1919» (там в першому ряді на конях ген. Безручко і ген. Змієнко), яку вона передала у 2000 р. на вічне зберігання для Музею Збройних Сил України. "

Посмертна загдака про неї:

ZMIJENKO, Senyshyn Halina December 21, 1918 - July 13, 2003 Peacefully passed away Sunday, July 13, 2003. Predeceased by her late husband Eugen. Left to mourn, her son Zenon, brother-in-law Emil and wife Jane, niece Tamara, husband Matthew, nephew Paul, wife Melissa and nephew Mark. Resting at Alfred Dallaire Funeral Complex, 3254 Bellechasse, Montreal, PQ; telephone 514-270-3112. Visitation Tuesday 7 to 10 p.m. Panachyda 7:30 Wednesday 2 to 5 and 7 to 10. Panachyda 7:30 Thursday. Funeral at 10 a.m. at Ste. Sophie's Ukrainian Orthodox Cathedral. Interment following at Mount Royal Cemetery. Vichnaja Pamjat!