Село Бонарівка, Підкарпатське воєв. (Bonarówka, gmina Strzyżów, pow. strzyżowski, woj. podkarpackie). Історія села є описана в Я. Пащак "Родимийй край, село родиме", Київ 2001.
На неогородженому цвинтарі залишилось тільки залишилось тільки 38 пам'ятниківв. В селі вже не проживають українці, а у 1939 було їх біля 1200.
На кільканадцяти пам'ятниках можна ще розчитати такі прізвища: Петро Желак (може Хом'як або Ланяк або Фляк ?) +1922, Гнат Вороняк (?) +1921, Мартин Голоніс (?), Петро Завійський +1921, Степан Голодинський +1920, Марія Пащак +1919, Василь Солтисік +1920, Василь Качмарський +1917, Анна Кантарська (можливо Качмарська ?) +1902, Микола Лиско +1930, Олекса Худоба +1926, Анна (?) Солтисік +1928, Дмитро .... (?) +1929,5 Андрій Опарівський +1916 та парох Бонарівки о. Іван Мудрий +1924 і могила лише з металевим хрестом Юлія Опарівська +26.07.1944.
Окрім того 23 залишених надгробків не є можливим описати прізвищем. Всіх пам'ятників є 38. Існує також кілька металевих хрестів. Вічна їм всім пам'ять! Правдоподібно початки того русинсько- українського цвинтаря є датовані біля 1805 р. Загальна поверхня кладовища 1 гектар. Цвинтар розположений на пагорбку за дерев'яною церквою з ХVІІ ст., яку грунтовно перебудовано 1841 р., а під кінець ХІХ ст. над бабинцем добудовано характерну стовпову вежу покриту ґонтом. На початку ХХІ ст. завдяки отриманому польському ґранту 20 тисяч злотих, з ініціятиви Галини Туронь, тодішньої голови Сільської ради в Бонарівці, проведено реновацію 38 залишених надгробків.
Недавно припадково побачено старе повідомлення (komunikat) на сайті Підкарпатської поліції, ще з 5 серпня 2004, що Стрижівська поліція пошукує особи, яка навмисно значно пошкодила чотири старі пам'ятники на бонарівському цвинтарі.
